За крутими берегами
Пахне сіно полинами,
На ромашці бджілка спить,
З неба капає блакить.
Явори лоскоче вітер,
Розплітає вербам віти,
Літо шепче до води:
– Я прийду іще сюди.
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Ми можемо бігати в шортах,
гуляти у лісі і в полі,
купатися, грати на кортах,
аж поки нас осінь
запросить до школи. 
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
