Коляда — це давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога. Одна із найвпливовіших божеств у нашій міфології. Ім’я її походить від слова “коло”, тобто сонце, циклічність життя, плин часу.
За давньою українською легендою, богиня Коляда — щороку народжує нове сонце — Божича. І стається це у найдовшу ніч зими. Відбувається це дійство на землі.
Тим часом — богиня Мара ганяється за Колядою, аби завадити народженню сонця і встановити вічну зиму та ніч. Аби сховатись від темної богині — Коляда перетворюється у козу. Звідси і пішла традиція переодягатись у цю тварину під час колядок.
Колядою називали богиню, а також саме свято. Крім того, називали Колядою — Дідуха, сніп із житніх колосків, який слугував головним символом свята до появи ялинки. Назва Коляда належала і святковому хлібу чи калачу на столі.Саме зі свята Коляди і пішла традиція — ходити від хати до хати та вітати всіх піснями. Участь у цьому дійстві брали як діти, так і дорослі. Перевдягались у маску Чорта і Смерті — які уособлювали злих духів. Бабу і діда — уособлення предків, роду. Козу, яка була символом перевтіленого божества Коляди.
